Узяв та й зарізавйому бугая. Він з'їві того бугая, такиза рік, а потім якполетів, то літавтак високо — ажпід хмарою.Зроби менітроє діл та йпідеш собідодому, а якне зробиш, тоя тебе з'їм!От пішла дочка зміїдо того лугу та яксвисне: той лугтріщить, лущить — натім місці ореться,пшениця сіється… —до світу спеклапаляницю, дала йому.Коли виходитьтака стара бабата й питаєтьсятого парубка: — Чого ти, сину,тут шукаєш?Колись булаптиця-жайворонокцарем, а царицею— миша, і маливони своє поле.Посіяли на тім поліпшеницю.— Ба, ні: лізлагадюка, а япобоявся її,щоб невкусила, та йпустив.А він їм каже: — Як дасте яйце-райце,то й на вічі приведу. Вонийому кажуть: — Лучче нам його ніколине бачити, як віддати тобіяйце-райце.перекинуласьзолотим зайцем,він узяв приністого зайця,поклав його настільці та й кажезмії:— Бачив одного ченця,коло монастиря ходив;як я його питався, то вінсказав, що бігли тоді, якоцей монастирроблено, але томумонастиреві уже роківсто, а їх учора не стало.А орел бачить, щото лихо, сидить надереві і не злітає.Коли тут ідестрілець, бачить, щоорел сидить надереві, якнацілиться на нього.Даси те, щобез тебе сталодома? А вінкаже: — Дам!Дід: — Тоді, як оцяпшениця сіялась.Змій каже: — Цю пшеницю вжепора косить, а їхучора не стало.Коли цевилазить знори гадюката й сичить.Він її і пустив.— Як візьмешмене за жінку,то я тобі всезроблю так, якзмія казала.— Ба, ні:виходила бабастара таспиталась мене,чого я тут шукаю,а я сказав, щозолотого зайця.А голубкаже: — Забув,забув!— Оце вже нежарти: хтойого знає, яктого золотогозайця зловити.Тільки не розбивайніде на дорозі, а якприйдеш додому,то погородизагороди великі, атоді його і розіб'єш.Погородив вінзагородивеликі, розбивте яйце,випустив скот ізабагатів.Поцілував ідитинудядькову. Якпоцілував, так ізабув за тудівку.Він іде до ставка та йзажуривсь. А тамблизько бувмурований стовп, і втім стовпі була зміїнадочка замурована.Він приходить сюдита й плаче.— Щоб ти цюніч уловивзолотого зайцяі раненько щобприніс мені вхату.— Щоб ти оту горурозкопав, і щоб тудиДніпро йшов, а колотого Дніпра побудуйкомори: щоб байдакитуди приставали, йщоб ти ту пшеницюпродав на байдаки.Почаливони вдвохутікати.Біжать та йбіжать.Узяв та й зарізавйому бугая. Він з'їві того бугая, такиза рік, а потім якполетів, то літавтак високо — ажпід хмарою.Зроби менітроє діл та йпідеш собідодому, а якне зробиш, тоя тебе з'їм!От пішла дочка зміїдо того лугу та яксвисне: той лугтріщить, лущить — натім місці ореться,пшениця сіється… —до світу спеклапаляницю, дала йому.Коли виходитьтака стара бабата й питаєтьсятого парубка: — Чого ти, сину,тут шукаєш?Колись булаптиця-жайворонокцарем, а царицею— миша, і маливони своє поле.Посіяли на тім поліпшеницю.— Ба, ні: лізлагадюка, а япобоявся її,щоб невкусила, та йпустив.А він їм каже: — Як дасте яйце-райце,то й на вічі приведу. Вонийому кажуть: — Лучче нам його ніколине бачити, як віддати тобіяйце-райце.перекинуласьзолотим зайцем,він узяв приністого зайця,поклав його настільці та й кажезмії:— Бачив одного ченця,коло монастиря ходив;як я його питався, то вінсказав, що бігли тоді, якоцей монастирроблено, але томумонастиреві уже роківсто, а їх учора не стало.А орел бачить, щото лихо, сидить надереві і не злітає.Коли тут ідестрілець, бачить, щоорел сидить надереві, якнацілиться на нього.Даси те, щобез тебе сталодома? А вінкаже: — Дам!Дід: — Тоді, як оцяпшениця сіялась.Змій каже: — Цю пшеницю вжепора косить, а їхучора не стало.Коли цевилазить знори гадюката й сичить.Він її і пустив.— Як візьмешмене за жінку,то я тобі всезроблю так, якзмія казала.— Ба, ні:виходила бабастара таспиталась мене,чого я тут шукаю,а я сказав, щозолотого зайця.А голубкаже: — Забув,забув!— Оце вже нежарти: хтойого знає, яктого золотогозайця зловити.Тільки не розбивайніде на дорозі, а якприйдеш додому,то погородизагороди великі, атоді його і розіб'єш.Погородив вінзагородивеликі, розбивте яйце,випустив скот ізабагатів.Поцілував ідитинудядькову. Якпоцілував, так ізабув за тудівку.Він іде до ставка та йзажуривсь. А тамблизько бувмурований стовп, і втім стовпі була зміїнадочка замурована.Він приходить сюдита й плаче.— Щоб ти цюніч уловивзолотого зайцяі раненько щобприніс мені вхату.— Щоб ти оту горурозкопав, і щоб тудиДніпро йшов, а колотого Дніпра побудуйкомори: щоб байдакитуди приставали, йщоб ти ту пшеницюпродав на байдаки.Почаливони вдвохутікати.Біжать та йбіжать.

Казка "Яйце-райце" - Call List

(Print) Use this randomly generated list as your call list when playing the game. There is no need to say the BINGO column name. Place some kind of mark (like an X, a checkmark, a dot, tally mark, etc) on each cell as you announce it, to keep track. You can also cut out each item, place them in a bag and pull words from the bag.


1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
  1. Узяв та й зарізав йому бугая. Він з'їв і того бугая, таки за рік, а потім як полетів, то літав так високо — аж під хмарою.
  2. Зроби мені троє діл та й підеш собі додому, а як не зробиш, то я тебе з'їм!
  3. От пішла дочка змії до того лугу та як свисне: той луг тріщить, лущить — на тім місці ореться, пшениця сіється… — до світу спекла паляницю, дала йому.
  4. Коли виходить така стара баба та й питається того парубка: — Чого ти, сину, тут шукаєш?
  5. Колись була птиця-жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю.
  6. — Ба, ні: лізла гадюка, а я побоявся її, щоб не вкусила, та й пустив.
  7. А він їм каже: — Як дасте яйце-райце, то й на вічі приведу. Вони йому кажуть: — Лучче нам його ніколи не бачити, як віддати тобі яйце-райце.
  8. перекинулась золотим зайцем, він узяв приніс того зайця, поклав його на стільці та й каже змії:
  9. — Бачив одного ченця, коло монастиря ходив; як я його питався, то він сказав, що бігли тоді, як оцей монастир роблено, але тому монастиреві уже років сто, а їх учора не стало.
  10. А орел бачить, що то лихо, сидить на дереві і не злітає. Коли тут іде стрілець, бачить, що орел сидить на дереві, як націлиться на нього.
  11. Даси те, що без тебе стало дома? А він каже: — Дам!
  12. Дід: — Тоді, як оця пшениця сіялась. Змій каже: — Цю пшеницю вже пора косить, а їх учора не стало.
  13. Коли це вилазить з нори гадюка та й сичить. Він її і пустив.
  14. — Як візьмеш мене за жінку, то я тобі все зроблю так, як змія казала.
  15. — Ба, ні: виходила баба стара та спиталась мене, чого я тут шукаю, а я сказав, що золотого зайця.
  16. А голуб каже: — Забув, забув!
  17. — Оце вже не жарти: хто його знає, як того золотого зайця зловити.
  18. Тільки не розбивай ніде на дорозі, а як прийдеш додому, то погороди загороди великі, а тоді його і розіб'єш.
  19. Погородив він загороди великі, розбив те яйце, випустив скот і забагатів.
  20. Поцілував і дитину дядькову. Як поцілував, так і забув за ту дівку.
  21. Він іде до ставка та й зажуривсь. А там близько був мурований стовп, і в тім стовпі була зміїна дочка замурована. Він приходить сюди та й плаче.
  22. — Щоб ти цю ніч уловив золотого зайця і раненько щоб приніс мені в хату.
  23. — Щоб ти оту гору розкопав, і щоб туди Дніпро йшов, а коло того Дніпра побудуй комори: щоб байдаки туди приставали, й щоб ти ту пшеницю продав на байдаки.
  24. Почали вони вдвох утікати. Біжать та й біжать.