— Як візьмешмене за жінку,то я тобі всезроблю так, якзмія казала.От пішла дочка зміїдо того лугу та яксвисне: той лугтріщить, лущить — натім місці ореться,пшениця сіється… —до світу спеклапаляницю, дала йому.Коли цевилазить знори гадюката й сичить.Він її і пустив.А орел бачить, щото лихо, сидить надереві і не злітає.Коли тут ідестрілець, бачить, щоорел сидить надереві, якнацілиться на нього.Колись булаптиця-жайворонокцарем, а царицею— миша, і маливони своє поле.Посіяли на тім поліпшеницю.Даси те, щобез тебе сталодома? А вінкаже: — Дам!— Щоб ти оту горурозкопав, і щоб тудиДніпро йшов, а колотого Дніпра побудуйкомори: щоб байдакитуди приставали, йщоб ти ту пшеницюпродав на байдаки.перекинуласьзолотим зайцем,він узяв приністого зайця,поклав його настільці та й кажезмії:Зроби менітроє діл та йпідеш собідодому, а якне зробиш, тоя тебе з'їм!Дід: — Тоді, як оцяпшениця сіялась.Змій каже: — Цю пшеницю вжепора косить, а їхучора не стало.А він їм каже: — Як дасте яйце-райце,то й на вічі приведу. Вонийому кажуть: — Лучче нам його ніколине бачити, як віддати тобіяйце-райце.Коли виходитьтака стара бабата й питаєтьсятого парубка: — Чого ти, сину,тут шукаєш?— Оце вже нежарти: хтойого знає, яктого золотогозайця зловити.— Ба, ні:виходила бабастара таспиталась мене,чого я тут шукаю,а я сказав, щозолотого зайця.Погородив вінзагородивеликі, розбивте яйце,випустив скот ізабагатів.А голубкаже: — Забув,забув!Узяв та й зарізавйому бугая. Він з'їві того бугая, такиза рік, а потім якполетів, то літавтак високо — ажпід хмарою.Поцілував ідитинудядькову. Якпоцілував, так ізабув за тудівку.Він іде до ставка та йзажуривсь. А тамблизько бувмурований стовп, і втім стовпі була зміїнадочка замурована.Він приходить сюдита й плаче.— Бачив одного ченця,коло монастиря ходив;як я його питався, то вінсказав, що бігли тоді, якоцей монастирроблено, але томумонастиреві уже роківсто, а їх учора не стало.Почаливони вдвохутікати.Біжать та йбіжать.— Ба, ні: лізлагадюка, а япобоявся її,щоб невкусила, та йпустив.— Щоб ти цюніч уловивзолотого зайцяі раненько щобприніс мені вхату.Тільки не розбивайніде на дорозі, а якприйдеш додому,то погородизагороди великі, атоді його і розіб'єш.— Як візьмешмене за жінку,то я тобі всезроблю так, якзмія казала.От пішла дочка зміїдо того лугу та яксвисне: той лугтріщить, лущить — натім місці ореться,пшениця сіється… —до світу спеклапаляницю, дала йому.Коли цевилазить знори гадюката й сичить.Він її і пустив.А орел бачить, щото лихо, сидить надереві і не злітає.Коли тут ідестрілець, бачить, щоорел сидить надереві, якнацілиться на нього.Колись булаптиця-жайворонокцарем, а царицею— миша, і маливони своє поле.Посіяли на тім поліпшеницю.Даси те, щобез тебе сталодома? А вінкаже: — Дам!— Щоб ти оту горурозкопав, і щоб тудиДніпро йшов, а колотого Дніпра побудуйкомори: щоб байдакитуди приставали, йщоб ти ту пшеницюпродав на байдаки.перекинуласьзолотим зайцем,він узяв приністого зайця,поклав його настільці та й кажезмії:Зроби менітроє діл та йпідеш собідодому, а якне зробиш, тоя тебе з'їм!Дід: — Тоді, як оцяпшениця сіялась.Змій каже: — Цю пшеницю вжепора косить, а їхучора не стало.А він їм каже: — Як дасте яйце-райце,то й на вічі приведу. Вонийому кажуть: — Лучче нам його ніколине бачити, як віддати тобіяйце-райце.Коли виходитьтака стара бабата й питаєтьсятого парубка: — Чого ти, сину,тут шукаєш?— Оце вже нежарти: хтойого знає, яктого золотогозайця зловити.— Ба, ні:виходила бабастара таспиталась мене,чого я тут шукаю,а я сказав, щозолотого зайця.Погородив вінзагородивеликі, розбивте яйце,випустив скот ізабагатів.А голубкаже: — Забув,забув!Узяв та й зарізавйому бугая. Він з'їві того бугая, такиза рік, а потім якполетів, то літавтак високо — ажпід хмарою.Поцілував ідитинудядькову. Якпоцілував, так ізабув за тудівку.Він іде до ставка та йзажуривсь. А тамблизько бувмурований стовп, і втім стовпі була зміїнадочка замурована.Він приходить сюдита й плаче.— Бачив одного ченця,коло монастиря ходив;як я його питався, то вінсказав, що бігли тоді, якоцей монастирроблено, але томумонастиреві уже роківсто, а їх учора не стало.Почаливони вдвохутікати.Біжать та йбіжать.— Ба, ні: лізлагадюка, а япобоявся її,щоб невкусила, та йпустив.— Щоб ти цюніч уловивзолотого зайцяі раненько щобприніс мені вхату.Тільки не розбивайніде на дорозі, а якприйдеш додому,то погородизагороди великі, атоді його і розіб'єш.

Казка "Яйце-райце" - Call List

(Print) Use this randomly generated list as your call list when playing the game. There is no need to say the BINGO column name. Place some kind of mark (like an X, a checkmark, a dot, tally mark, etc) on each cell as you announce it, to keep track. You can also cut out each item, place them in a bag and pull words from the bag.


1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
  1. — Як візьмеш мене за жінку, то я тобі все зроблю так, як змія казала.
  2. От пішла дочка змії до того лугу та як свисне: той луг тріщить, лущить — на тім місці ореться, пшениця сіється… — до світу спекла паляницю, дала йому.
  3. Коли це вилазить з нори гадюка та й сичить. Він її і пустив.
  4. А орел бачить, що то лихо, сидить на дереві і не злітає. Коли тут іде стрілець, бачить, що орел сидить на дереві, як націлиться на нього.
  5. Колись була птиця-жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю.
  6. Даси те, що без тебе стало дома? А він каже: — Дам!
  7. — Щоб ти оту гору розкопав, і щоб туди Дніпро йшов, а коло того Дніпра побудуй комори: щоб байдаки туди приставали, й щоб ти ту пшеницю продав на байдаки.
  8. перекинулась золотим зайцем, він узяв приніс того зайця, поклав його на стільці та й каже змії:
  9. Зроби мені троє діл та й підеш собі додому, а як не зробиш, то я тебе з'їм!
  10. Дід: — Тоді, як оця пшениця сіялась. Змій каже: — Цю пшеницю вже пора косить, а їх учора не стало.
  11. А він їм каже: — Як дасте яйце-райце, то й на вічі приведу. Вони йому кажуть: — Лучче нам його ніколи не бачити, як віддати тобі яйце-райце.
  12. Коли виходить така стара баба та й питається того парубка: — Чого ти, сину, тут шукаєш?
  13. — Оце вже не жарти: хто його знає, як того золотого зайця зловити.
  14. — Ба, ні: виходила баба стара та спиталась мене, чого я тут шукаю, а я сказав, що золотого зайця.
  15. Погородив він загороди великі, розбив те яйце, випустив скот і забагатів.
  16. А голуб каже: — Забув, забув!
  17. Узяв та й зарізав йому бугая. Він з'їв і того бугая, таки за рік, а потім як полетів, то літав так високо — аж під хмарою.
  18. Поцілував і дитину дядькову. Як поцілував, так і забув за ту дівку.
  19. Він іде до ставка та й зажуривсь. А там близько був мурований стовп, і в тім стовпі була зміїна дочка замурована. Він приходить сюди та й плаче.
  20. — Бачив одного ченця, коло монастиря ходив; як я його питався, то він сказав, що бігли тоді, як оцей монастир роблено, але тому монастиреві уже років сто, а їх учора не стало.
  21. Почали вони вдвох утікати. Біжать та й біжать.
  22. — Ба, ні: лізла гадюка, а я побоявся її, щоб не вкусила, та й пустив.
  23. — Щоб ти цю ніч уловив золотого зайця і раненько щоб приніс мені в хату.
  24. Тільки не розбивай ніде на дорозі, а як прийдеш додому, то погороди загороди великі, а тоді його і розіб'єш.