Коли виходитьтака стара бабата й питаєтьсятого парубка: — Чого ти, сину,тут шукаєш?Дід: — Тоді, як оцяпшениця сіялась.Змій каже: — Цю пшеницю вжепора косить, а їхучора не стало.Колись булаптиця-жайворонокцарем, а царицею— миша, і маливони своє поле.Посіяли на тім поліпшеницю.Він іде до ставка та йзажуривсь. А тамблизько бувмурований стовп, і втім стовпі була зміїнадочка замурована.Він приходить сюдита й плаче.— Бачив одного ченця,коло монастиря ходив;як я його питався, то вінсказав, що бігли тоді, якоцей монастирроблено, але томумонастиреві уже роківсто, а їх учора не стало.Тільки не розбивайніде на дорозі, а якприйдеш додому,то погородизагороди великі, атоді його і розіб'єш.— Щоб ти цюніч уловивзолотого зайцяі раненько щобприніс мені вхату.— Ба, ні: лізлагадюка, а япобоявся її,щоб невкусила, та йпустив.Поцілував ідитинудядькову. Якпоцілував, так ізабув за тудівку.Зроби менітроє діл та йпідеш собідодому, а якне зробиш, тоя тебе з'їм!Узяв та й зарізавйому бугая. Він з'їві того бугая, такиза рік, а потім якполетів, то літавтак високо — ажпід хмарою.Погородив вінзагородивеликі, розбивте яйце,випустив скот ізабагатів.Даси те, щобез тебе сталодома? А вінкаже: — Дам!А голубкаже: — Забув,забув!— Оце вже нежарти: хтойого знає, яктого золотогозайця зловити.— Щоб ти оту горурозкопав, і щоб тудиДніпро йшов, а колотого Дніпра побудуйкомори: щоб байдакитуди приставали, йщоб ти ту пшеницюпродав на байдаки.А орел бачить, щото лихо, сидить надереві і не злітає.Коли тут ідестрілець, бачить, щоорел сидить надереві, якнацілиться на нього.перекинуласьзолотим зайцем,він узяв приністого зайця,поклав його настільці та й кажезмії:— Ба, ні:виходила бабастара таспиталась мене,чого я тут шукаю,а я сказав, щозолотого зайця.— Як візьмешмене за жінку,то я тобі всезроблю так, якзмія казала.Почаливони вдвохутікати.Біжать та йбіжать.А він їм каже: — Як дасте яйце-райце,то й на вічі приведу. Вонийому кажуть: — Лучче нам його ніколине бачити, як віддати тобіяйце-райце.Коли цевилазить знори гадюката й сичить.Він її і пустив.От пішла дочка зміїдо того лугу та яксвисне: той лугтріщить, лущить — натім місці ореться,пшениця сіється… —до світу спеклапаляницю, дала йому.Коли виходитьтака стара бабата й питаєтьсятого парубка: — Чого ти, сину,тут шукаєш?Дід: — Тоді, як оцяпшениця сіялась.Змій каже: — Цю пшеницю вжепора косить, а їхучора не стало.Колись булаптиця-жайворонокцарем, а царицею— миша, і маливони своє поле.Посіяли на тім поліпшеницю.Він іде до ставка та йзажуривсь. А тамблизько бувмурований стовп, і втім стовпі була зміїнадочка замурована.Він приходить сюдита й плаче.— Бачив одного ченця,коло монастиря ходив;як я його питався, то вінсказав, що бігли тоді, якоцей монастирроблено, але томумонастиреві уже роківсто, а їх учора не стало.Тільки не розбивайніде на дорозі, а якприйдеш додому,то погородизагороди великі, атоді його і розіб'єш.— Щоб ти цюніч уловивзолотого зайцяі раненько щобприніс мені вхату.— Ба, ні: лізлагадюка, а япобоявся її,щоб невкусила, та йпустив.Поцілував ідитинудядькову. Якпоцілував, так ізабув за тудівку.Зроби менітроє діл та йпідеш собідодому, а якне зробиш, тоя тебе з'їм!Узяв та й зарізавйому бугая. Він з'їві того бугая, такиза рік, а потім якполетів, то літавтак високо — ажпід хмарою.Погородив вінзагородивеликі, розбивте яйце,випустив скот ізабагатів.Даси те, щобез тебе сталодома? А вінкаже: — Дам!А голубкаже: — Забув,забув!— Оце вже нежарти: хтойого знає, яктого золотогозайця зловити.— Щоб ти оту горурозкопав, і щоб тудиДніпро йшов, а колотого Дніпра побудуйкомори: щоб байдакитуди приставали, йщоб ти ту пшеницюпродав на байдаки.А орел бачить, щото лихо, сидить надереві і не злітає.Коли тут ідестрілець, бачить, щоорел сидить надереві, якнацілиться на нього.перекинуласьзолотим зайцем,він узяв приністого зайця,поклав його настільці та й кажезмії:— Ба, ні:виходила бабастара таспиталась мене,чого я тут шукаю,а я сказав, щозолотого зайця.— Як візьмешмене за жінку,то я тобі всезроблю так, якзмія казала.Почаливони вдвохутікати.Біжать та йбіжать.А він їм каже: — Як дасте яйце-райце,то й на вічі приведу. Вонийому кажуть: — Лучче нам його ніколине бачити, як віддати тобіяйце-райце.Коли цевилазить знори гадюката й сичить.Він її і пустив.От пішла дочка зміїдо того лугу та яксвисне: той лугтріщить, лущить — натім місці ореться,пшениця сіється… —до світу спеклапаляницю, дала йому.

Казка "Яйце-райце" - Call List

(Print) Use this randomly generated list as your call list when playing the game. There is no need to say the BINGO column name. Place some kind of mark (like an X, a checkmark, a dot, tally mark, etc) on each cell as you announce it, to keep track. You can also cut out each item, place them in a bag and pull words from the bag.


1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
  1. Коли виходить така стара баба та й питається того парубка: — Чого ти, сину, тут шукаєш?
  2. Дід: — Тоді, як оця пшениця сіялась. Змій каже: — Цю пшеницю вже пора косить, а їх учора не стало.
  3. Колись була птиця-жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю.
  4. Він іде до ставка та й зажуривсь. А там близько був мурований стовп, і в тім стовпі була зміїна дочка замурована. Він приходить сюди та й плаче.
  5. — Бачив одного ченця, коло монастиря ходив; як я його питався, то він сказав, що бігли тоді, як оцей монастир роблено, але тому монастиреві уже років сто, а їх учора не стало.
  6. Тільки не розбивай ніде на дорозі, а як прийдеш додому, то погороди загороди великі, а тоді його і розіб'єш.
  7. — Щоб ти цю ніч уловив золотого зайця і раненько щоб приніс мені в хату.
  8. — Ба, ні: лізла гадюка, а я побоявся її, щоб не вкусила, та й пустив.
  9. Поцілував і дитину дядькову. Як поцілував, так і забув за ту дівку.
  10. Зроби мені троє діл та й підеш собі додому, а як не зробиш, то я тебе з'їм!
  11. Узяв та й зарізав йому бугая. Він з'їв і того бугая, таки за рік, а потім як полетів, то літав так високо — аж під хмарою.
  12. Погородив він загороди великі, розбив те яйце, випустив скот і забагатів.
  13. Даси те, що без тебе стало дома? А він каже: — Дам!
  14. А голуб каже: — Забув, забув!
  15. — Оце вже не жарти: хто його знає, як того золотого зайця зловити.
  16. — Щоб ти оту гору розкопав, і щоб туди Дніпро йшов, а коло того Дніпра побудуй комори: щоб байдаки туди приставали, й щоб ти ту пшеницю продав на байдаки.
  17. А орел бачить, що то лихо, сидить на дереві і не злітає. Коли тут іде стрілець, бачить, що орел сидить на дереві, як націлиться на нього.
  18. перекинулась золотим зайцем, він узяв приніс того зайця, поклав його на стільці та й каже змії:
  19. — Ба, ні: виходила баба стара та спиталась мене, чого я тут шукаю, а я сказав, що золотого зайця.
  20. — Як візьмеш мене за жінку, то я тобі все зроблю так, як змія казала.
  21. Почали вони вдвох утікати. Біжать та й біжать.
  22. А він їм каже: — Як дасте яйце-райце, то й на вічі приведу. Вони йому кажуть: — Лучче нам його ніколи не бачити, як віддати тобі яйце-райце.
  23. Коли це вилазить з нори гадюка та й сичить. Він її і пустив.
  24. От пішла дочка змії до того лугу та як свисне: той луг тріщить, лущить — на тім місці ореться, пшениця сіється… — до світу спекла паляницю, дала йому.