А він їм каже: — Як дасте яйце-райце,то й на вічі приведу. Вонийому кажуть: — Лучче нам його ніколине бачити, як віддати тобіяйце-райце.Поцілував ідитинудядькову. Якпоцілував, так ізабув за тудівку.А орел бачить, щото лихо, сидить надереві і не злітає.Коли тут ідестрілець, бачить, щоорел сидить надереві, якнацілиться на нього.От пішла дочка зміїдо того лугу та яксвисне: той лугтріщить, лущить — натім місці ореться,пшениця сіється… —до світу спеклапаляницю, дала йому.перекинуласьзолотим зайцем,він узяв приністого зайця,поклав його настільці та й кажезмії:— Щоб ти цюніч уловивзолотого зайцяі раненько щобприніс мені вхату.— Оце вже нежарти: хтойого знає, яктого золотогозайця зловити.— Ба, ні: лізлагадюка, а япобоявся її,щоб невкусила, та йпустив.Почаливони вдвохутікати.Біжать та йбіжать.А голубкаже: — Забув,забув!Погородив вінзагородивеликі, розбивте яйце,випустив скот ізабагатів.Дід: — Тоді, як оцяпшениця сіялась.Змій каже: — Цю пшеницю вжепора косить, а їхучора не стало.Узяв та й зарізавйому бугая. Він з'їві того бугая, такиза рік, а потім якполетів, то літавтак високо — ажпід хмарою.Тільки не розбивайніде на дорозі, а якприйдеш додому,то погородизагороди великі, атоді його і розіб'єш.— Ба, ні:виходила бабастара таспиталась мене,чого я тут шукаю,а я сказав, щозолотого зайця.— Як візьмешмене за жінку,то я тобі всезроблю так, якзмія казала.Колись булаптиця-жайворонокцарем, а царицею— миша, і маливони своє поле.Посіяли на тім поліпшеницю.— Щоб ти оту горурозкопав, і щоб тудиДніпро йшов, а колотого Дніпра побудуйкомори: щоб байдакитуди приставали, йщоб ти ту пшеницюпродав на байдаки.Даси те, щобез тебе сталодома? А вінкаже: — Дам!Зроби менітроє діл та йпідеш собідодому, а якне зробиш, тоя тебе з'їм!Він іде до ставка та йзажуривсь. А тамблизько бувмурований стовп, і втім стовпі була зміїнадочка замурована.Він приходить сюдита й плаче.— Бачив одного ченця,коло монастиря ходив;як я його питався, то вінсказав, що бігли тоді, якоцей монастирроблено, але томумонастиреві уже роківсто, а їх учора не стало.Коли виходитьтака стара бабата й питаєтьсятого парубка: — Чого ти, сину,тут шукаєш?Коли цевилазить знори гадюката й сичить.Він її і пустив.А він їм каже: — Як дасте яйце-райце,то й на вічі приведу. Вонийому кажуть: — Лучче нам його ніколине бачити, як віддати тобіяйце-райце.Поцілував ідитинудядькову. Якпоцілував, так ізабув за тудівку.А орел бачить, щото лихо, сидить надереві і не злітає.Коли тут ідестрілець, бачить, щоорел сидить надереві, якнацілиться на нього.От пішла дочка зміїдо того лугу та яксвисне: той лугтріщить, лущить — натім місці ореться,пшениця сіється… —до світу спеклапаляницю, дала йому.перекинуласьзолотим зайцем,він узяв приністого зайця,поклав його настільці та й кажезмії:— Щоб ти цюніч уловивзолотого зайцяі раненько щобприніс мені вхату.— Оце вже нежарти: хтойого знає, яктого золотогозайця зловити.— Ба, ні: лізлагадюка, а япобоявся її,щоб невкусила, та йпустив.Почаливони вдвохутікати.Біжать та йбіжать.А голубкаже: — Забув,забув!Погородив вінзагородивеликі, розбивте яйце,випустив скот ізабагатів.Дід: — Тоді, як оцяпшениця сіялась.Змій каже: — Цю пшеницю вжепора косить, а їхучора не стало.Узяв та й зарізавйому бугая. Він з'їві того бугая, такиза рік, а потім якполетів, то літавтак високо — ажпід хмарою.Тільки не розбивайніде на дорозі, а якприйдеш додому,то погородизагороди великі, атоді його і розіб'єш.— Ба, ні:виходила бабастара таспиталась мене,чого я тут шукаю,а я сказав, щозолотого зайця.— Як візьмешмене за жінку,то я тобі всезроблю так, якзмія казала.Колись булаптиця-жайворонокцарем, а царицею— миша, і маливони своє поле.Посіяли на тім поліпшеницю.— Щоб ти оту горурозкопав, і щоб тудиДніпро йшов, а колотого Дніпра побудуйкомори: щоб байдакитуди приставали, йщоб ти ту пшеницюпродав на байдаки.Даси те, щобез тебе сталодома? А вінкаже: — Дам!Зроби менітроє діл та йпідеш собідодому, а якне зробиш, тоя тебе з'їм!Він іде до ставка та йзажуривсь. А тамблизько бувмурований стовп, і втім стовпі була зміїнадочка замурована.Він приходить сюдита й плаче.— Бачив одного ченця,коло монастиря ходив;як я його питався, то вінсказав, що бігли тоді, якоцей монастирроблено, але томумонастиреві уже роківсто, а їх учора не стало.Коли виходитьтака стара бабата й питаєтьсятого парубка: — Чого ти, сину,тут шукаєш?Коли цевилазить знори гадюката й сичить.Він її і пустив.

Казка "Яйце-райце" - Call List

(Print) Use this randomly generated list as your call list when playing the game. There is no need to say the BINGO column name. Place some kind of mark (like an X, a checkmark, a dot, tally mark, etc) on each cell as you announce it, to keep track. You can also cut out each item, place them in a bag and pull words from the bag.


1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
  1. А він їм каже: — Як дасте яйце-райце, то й на вічі приведу. Вони йому кажуть: — Лучче нам його ніколи не бачити, як віддати тобі яйце-райце.
  2. Поцілував і дитину дядькову. Як поцілував, так і забув за ту дівку.
  3. А орел бачить, що то лихо, сидить на дереві і не злітає. Коли тут іде стрілець, бачить, що орел сидить на дереві, як націлиться на нього.
  4. От пішла дочка змії до того лугу та як свисне: той луг тріщить, лущить — на тім місці ореться, пшениця сіється… — до світу спекла паляницю, дала йому.
  5. перекинулась золотим зайцем, він узяв приніс того зайця, поклав його на стільці та й каже змії:
  6. — Щоб ти цю ніч уловив золотого зайця і раненько щоб приніс мені в хату.
  7. — Оце вже не жарти: хто його знає, як того золотого зайця зловити.
  8. — Ба, ні: лізла гадюка, а я побоявся її, щоб не вкусила, та й пустив.
  9. Почали вони вдвох утікати. Біжать та й біжать.
  10. А голуб каже: — Забув, забув!
  11. Погородив він загороди великі, розбив те яйце, випустив скот і забагатів.
  12. Дід: — Тоді, як оця пшениця сіялась. Змій каже: — Цю пшеницю вже пора косить, а їх учора не стало.
  13. Узяв та й зарізав йому бугая. Він з'їв і того бугая, таки за рік, а потім як полетів, то літав так високо — аж під хмарою.
  14. Тільки не розбивай ніде на дорозі, а як прийдеш додому, то погороди загороди великі, а тоді його і розіб'єш.
  15. — Ба, ні: виходила баба стара та спиталась мене, чого я тут шукаю, а я сказав, що золотого зайця.
  16. — Як візьмеш мене за жінку, то я тобі все зроблю так, як змія казала.
  17. Колись була птиця-жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю.
  18. — Щоб ти оту гору розкопав, і щоб туди Дніпро йшов, а коло того Дніпра побудуй комори: щоб байдаки туди приставали, й щоб ти ту пшеницю продав на байдаки.
  19. Даси те, що без тебе стало дома? А він каже: — Дам!
  20. Зроби мені троє діл та й підеш собі додому, а як не зробиш, то я тебе з'їм!
  21. Він іде до ставка та й зажуривсь. А там близько був мурований стовп, і в тім стовпі була зміїна дочка замурована. Він приходить сюди та й плаче.
  22. — Бачив одного ченця, коло монастиря ходив; як я його питався, то він сказав, що бігли тоді, як оцей монастир роблено, але тому монастиреві уже років сто, а їх учора не стало.
  23. Коли виходить така стара баба та й питається того парубка: — Чого ти, сину, тут шукаєш?
  24. Коли це вилазить з нори гадюка та й сичить. Він її і пустив.