Колись булаптиця-жайворонокцарем, а царицею— миша, і маливони своє поле.Посіяли на тім поліпшеницю.— Оце вже нежарти: хтойого знає, яктого золотогозайця зловити.перекинуласьзолотим зайцем,він узяв приністого зайця,поклав його настільці та й кажезмії:Поцілував ідитинудядькову. Якпоцілував, так ізабув за тудівку.А орел бачить, щото лихо, сидить надереві і не злітає.Коли тут ідестрілець, бачить, щоорел сидить надереві, якнацілиться на нього.— Щоб ти цюніч уловивзолотого зайцяі раненько щобприніс мені вхату.От пішла дочка зміїдо того лугу та яксвисне: той лугтріщить, лущить — натім місці ореться,пшениця сіється… —до світу спеклапаляницю, дала йому.Дід: — Тоді, як оцяпшениця сіялась.Змій каже: — Цю пшеницю вжепора косить, а їхучора не стало.— Ба, ні:виходила бабастара таспиталась мене,чого я тут шукаю,а я сказав, щозолотого зайця.— Бачив одного ченця,коло монастиря ходив;як я його питався, то вінсказав, що бігли тоді, якоцей монастирроблено, але томумонастиреві уже роківсто, а їх учора не стало.— Як візьмешмене за жінку,то я тобі всезроблю так, якзмія казала.Він іде до ставка та йзажуривсь. А тамблизько бувмурований стовп, і втім стовпі була зміїнадочка замурована.Він приходить сюдита й плаче.Коли виходитьтака стара бабата й питаєтьсятого парубка: — Чого ти, сину,тут шукаєш?А він їм каже: — Як дасте яйце-райце,то й на вічі приведу. Вонийому кажуть: — Лучче нам його ніколине бачити, як віддати тобіяйце-райце.Почаливони вдвохутікати.Біжать та йбіжать.Даси те, щобез тебе сталодома? А вінкаже: — Дам!Узяв та й зарізавйому бугая. Він з'їві того бугая, такиза рік, а потім якполетів, то літавтак високо — ажпід хмарою.Зроби менітроє діл та йпідеш собідодому, а якне зробиш, тоя тебе з'їм!А голубкаже: — Забув,забув!Тільки не розбивайніде на дорозі, а якприйдеш додому,то погородизагороди великі, атоді його і розіб'єш.— Щоб ти оту горурозкопав, і щоб тудиДніпро йшов, а колотого Дніпра побудуйкомори: щоб байдакитуди приставали, йщоб ти ту пшеницюпродав на байдаки.— Ба, ні: лізлагадюка, а япобоявся її,щоб невкусила, та йпустив.Погородив вінзагородивеликі, розбивте яйце,випустив скот ізабагатів.Коли цевилазить знори гадюката й сичить.Він її і пустив.Колись булаптиця-жайворонокцарем, а царицею— миша, і маливони своє поле.Посіяли на тім поліпшеницю.— Оце вже нежарти: хтойого знає, яктого золотогозайця зловити.перекинуласьзолотим зайцем,він узяв приністого зайця,поклав його настільці та й кажезмії:Поцілував ідитинудядькову. Якпоцілував, так ізабув за тудівку.А орел бачить, щото лихо, сидить надереві і не злітає.Коли тут ідестрілець, бачить, щоорел сидить надереві, якнацілиться на нього.— Щоб ти цюніч уловивзолотого зайцяі раненько щобприніс мені вхату.От пішла дочка зміїдо того лугу та яксвисне: той лугтріщить, лущить — натім місці ореться,пшениця сіється… —до світу спеклапаляницю, дала йому.Дід: — Тоді, як оцяпшениця сіялась.Змій каже: — Цю пшеницю вжепора косить, а їхучора не стало.— Ба, ні:виходила бабастара таспиталась мене,чого я тут шукаю,а я сказав, щозолотого зайця.— Бачив одного ченця,коло монастиря ходив;як я його питався, то вінсказав, що бігли тоді, якоцей монастирроблено, але томумонастиреві уже роківсто, а їх учора не стало.— Як візьмешмене за жінку,то я тобі всезроблю так, якзмія казала.Він іде до ставка та йзажуривсь. А тамблизько бувмурований стовп, і втім стовпі була зміїнадочка замурована.Він приходить сюдита й плаче.Коли виходитьтака стара бабата й питаєтьсятого парубка: — Чого ти, сину,тут шукаєш?А він їм каже: — Як дасте яйце-райце,то й на вічі приведу. Вонийому кажуть: — Лучче нам його ніколине бачити, як віддати тобіяйце-райце.Почаливони вдвохутікати.Біжать та йбіжать.Даси те, щобез тебе сталодома? А вінкаже: — Дам!Узяв та й зарізавйому бугая. Він з'їві того бугая, такиза рік, а потім якполетів, то літавтак високо — ажпід хмарою.Зроби менітроє діл та йпідеш собідодому, а якне зробиш, тоя тебе з'їм!А голубкаже: — Забув,забув!Тільки не розбивайніде на дорозі, а якприйдеш додому,то погородизагороди великі, атоді його і розіб'єш.— Щоб ти оту горурозкопав, і щоб тудиДніпро йшов, а колотого Дніпра побудуйкомори: щоб байдакитуди приставали, йщоб ти ту пшеницюпродав на байдаки.— Ба, ні: лізлагадюка, а япобоявся її,щоб невкусила, та йпустив.Погородив вінзагородивеликі, розбивте яйце,випустив скот ізабагатів.Коли цевилазить знори гадюката й сичить.Він її і пустив.

Казка "Яйце-райце" - Call List

(Print) Use this randomly generated list as your call list when playing the game. There is no need to say the BINGO column name. Place some kind of mark (like an X, a checkmark, a dot, tally mark, etc) on each cell as you announce it, to keep track. You can also cut out each item, place them in a bag and pull words from the bag.


1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
  1. Колись була птиця-жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю.
  2. — Оце вже не жарти: хто його знає, як того золотого зайця зловити.
  3. перекинулась золотим зайцем, він узяв приніс того зайця, поклав його на стільці та й каже змії:
  4. Поцілував і дитину дядькову. Як поцілував, так і забув за ту дівку.
  5. А орел бачить, що то лихо, сидить на дереві і не злітає. Коли тут іде стрілець, бачить, що орел сидить на дереві, як націлиться на нього.
  6. — Щоб ти цю ніч уловив золотого зайця і раненько щоб приніс мені в хату.
  7. От пішла дочка змії до того лугу та як свисне: той луг тріщить, лущить — на тім місці ореться, пшениця сіється… — до світу спекла паляницю, дала йому.
  8. Дід: — Тоді, як оця пшениця сіялась. Змій каже: — Цю пшеницю вже пора косить, а їх учора не стало.
  9. — Ба, ні: виходила баба стара та спиталась мене, чого я тут шукаю, а я сказав, що золотого зайця.
  10. — Бачив одного ченця, коло монастиря ходив; як я його питався, то він сказав, що бігли тоді, як оцей монастир роблено, але тому монастиреві уже років сто, а їх учора не стало.
  11. — Як візьмеш мене за жінку, то я тобі все зроблю так, як змія казала.
  12. Він іде до ставка та й зажуривсь. А там близько був мурований стовп, і в тім стовпі була зміїна дочка замурована. Він приходить сюди та й плаче.
  13. Коли виходить така стара баба та й питається того парубка: — Чого ти, сину, тут шукаєш?
  14. А він їм каже: — Як дасте яйце-райце, то й на вічі приведу. Вони йому кажуть: — Лучче нам його ніколи не бачити, як віддати тобі яйце-райце.
  15. Почали вони вдвох утікати. Біжать та й біжать.
  16. Даси те, що без тебе стало дома? А він каже: — Дам!
  17. Узяв та й зарізав йому бугая. Він з'їв і того бугая, таки за рік, а потім як полетів, то літав так високо — аж під хмарою.
  18. Зроби мені троє діл та й підеш собі додому, а як не зробиш, то я тебе з'їм!
  19. А голуб каже: — Забув, забув!
  20. Тільки не розбивай ніде на дорозі, а як прийдеш додому, то погороди загороди великі, а тоді його і розіб'єш.
  21. — Щоб ти оту гору розкопав, і щоб туди Дніпро йшов, а коло того Дніпра побудуй комори: щоб байдаки туди приставали, й щоб ти ту пшеницю продав на байдаки.
  22. — Ба, ні: лізла гадюка, а я побоявся її, щоб не вкусила, та й пустив.
  23. Погородив він загороди великі, розбив те яйце, випустив скот і забагатів.
  24. Коли це вилазить з нори гадюка та й сичить. Він її і пустив.