— Щоб ти цюніч уловивзолотого зайцяі раненько щобприніс мені вхату.Узяв та й зарізавйому бугая. Він з'їві того бугая, такиза рік, а потім якполетів, то літавтак високо — ажпід хмарою.Коли цевилазить знори гадюката й сичить.Він її і пустив.Він іде до ставка та йзажуривсь. А тамблизько бувмурований стовп, і втім стовпі була зміїнадочка замурована.Він приходить сюдита й плаче.перекинуласьзолотим зайцем,він узяв приністого зайця,поклав його настільці та й кажезмії:Коли виходитьтака стара бабата й питаєтьсятого парубка: — Чого ти, сину,тут шукаєш?Колись булаптиця-жайворонокцарем, а царицею— миша, і маливони своє поле.Посіяли на тім поліпшеницю.Дід: — Тоді, як оцяпшениця сіялась.Змій каже: — Цю пшеницю вжепора косить, а їхучора не стало.— Ба, ні: лізлагадюка, а япобоявся її,щоб невкусила, та йпустив.А він їм каже: — Як дасте яйце-райце,то й на вічі приведу. Вонийому кажуть: — Лучче нам його ніколине бачити, як віддати тобіяйце-райце.Даси те, щобез тебе сталодома? А вінкаже: — Дам!Почаливони вдвохутікати.Біжать та йбіжать.А голубкаже: — Забув,забув!— Як візьмешмене за жінку,то я тобі всезроблю так, якзмія казала.— Щоб ти оту горурозкопав, і щоб тудиДніпро йшов, а колотого Дніпра побудуйкомори: щоб байдакитуди приставали, йщоб ти ту пшеницюпродав на байдаки.А орел бачить, щото лихо, сидить надереві і не злітає.Коли тут ідестрілець, бачить, щоорел сидить надереві, якнацілиться на нього.Поцілував ідитинудядькову. Якпоцілував, так ізабув за тудівку.— Оце вже нежарти: хтойого знає, яктого золотогозайця зловити.Зроби менітроє діл та йпідеш собідодому, а якне зробиш, тоя тебе з'їм!Погородив вінзагородивеликі, розбивте яйце,випустив скот ізабагатів.— Бачив одного ченця,коло монастиря ходив;як я його питався, то вінсказав, що бігли тоді, якоцей монастирроблено, але томумонастиреві уже роківсто, а їх учора не стало.Тільки не розбивайніде на дорозі, а якприйдеш додому,то погородизагороди великі, атоді його і розіб'єш.— Ба, ні:виходила бабастара таспиталась мене,чого я тут шукаю,а я сказав, щозолотого зайця.От пішла дочка зміїдо того лугу та яксвисне: той лугтріщить, лущить — натім місці ореться,пшениця сіється… —до світу спеклапаляницю, дала йому.— Щоб ти цюніч уловивзолотого зайцяі раненько щобприніс мені вхату.Узяв та й зарізавйому бугая. Він з'їві того бугая, такиза рік, а потім якполетів, то літавтак високо — ажпід хмарою.Коли цевилазить знори гадюката й сичить.Він її і пустив.Він іде до ставка та йзажуривсь. А тамблизько бувмурований стовп, і втім стовпі була зміїнадочка замурована.Він приходить сюдита й плаче.перекинуласьзолотим зайцем,він узяв приністого зайця,поклав його настільці та й кажезмії:Коли виходитьтака стара бабата й питаєтьсятого парубка: — Чого ти, сину,тут шукаєш?Колись булаптиця-жайворонокцарем, а царицею— миша, і маливони своє поле.Посіяли на тім поліпшеницю.Дід: — Тоді, як оцяпшениця сіялась.Змій каже: — Цю пшеницю вжепора косить, а їхучора не стало.— Ба, ні: лізлагадюка, а япобоявся її,щоб невкусила, та йпустив.А він їм каже: — Як дасте яйце-райце,то й на вічі приведу. Вонийому кажуть: — Лучче нам його ніколине бачити, як віддати тобіяйце-райце.Даси те, щобез тебе сталодома? А вінкаже: — Дам!Почаливони вдвохутікати.Біжать та йбіжать.А голубкаже: — Забув,забув!— Як візьмешмене за жінку,то я тобі всезроблю так, якзмія казала.— Щоб ти оту горурозкопав, і щоб тудиДніпро йшов, а колотого Дніпра побудуйкомори: щоб байдакитуди приставали, йщоб ти ту пшеницюпродав на байдаки.А орел бачить, щото лихо, сидить надереві і не злітає.Коли тут ідестрілець, бачить, щоорел сидить надереві, якнацілиться на нього.Поцілував ідитинудядькову. Якпоцілував, так ізабув за тудівку.— Оце вже нежарти: хтойого знає, яктого золотогозайця зловити.Зроби менітроє діл та йпідеш собідодому, а якне зробиш, тоя тебе з'їм!Погородив вінзагородивеликі, розбивте яйце,випустив скот ізабагатів.— Бачив одного ченця,коло монастиря ходив;як я його питався, то вінсказав, що бігли тоді, якоцей монастирроблено, але томумонастиреві уже роківсто, а їх учора не стало.Тільки не розбивайніде на дорозі, а якприйдеш додому,то погородизагороди великі, атоді його і розіб'єш.— Ба, ні:виходила бабастара таспиталась мене,чого я тут шукаю,а я сказав, щозолотого зайця.От пішла дочка зміїдо того лугу та яксвисне: той лугтріщить, лущить — натім місці ореться,пшениця сіється… —до світу спеклапаляницю, дала йому.

Казка "Яйце-райце" - Call List

(Print) Use this randomly generated list as your call list when playing the game. There is no need to say the BINGO column name. Place some kind of mark (like an X, a checkmark, a dot, tally mark, etc) on each cell as you announce it, to keep track. You can also cut out each item, place them in a bag and pull words from the bag.


1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
  1. — Щоб ти цю ніч уловив золотого зайця і раненько щоб приніс мені в хату.
  2. Узяв та й зарізав йому бугая. Він з'їв і того бугая, таки за рік, а потім як полетів, то літав так високо — аж під хмарою.
  3. Коли це вилазить з нори гадюка та й сичить. Він її і пустив.
  4. Він іде до ставка та й зажуривсь. А там близько був мурований стовп, і в тім стовпі була зміїна дочка замурована. Він приходить сюди та й плаче.
  5. перекинулась золотим зайцем, він узяв приніс того зайця, поклав його на стільці та й каже змії:
  6. Коли виходить така стара баба та й питається того парубка: — Чого ти, сину, тут шукаєш?
  7. Колись була птиця-жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю.
  8. Дід: — Тоді, як оця пшениця сіялась. Змій каже: — Цю пшеницю вже пора косить, а їх учора не стало.
  9. — Ба, ні: лізла гадюка, а я побоявся її, щоб не вкусила, та й пустив.
  10. А він їм каже: — Як дасте яйце-райце, то й на вічі приведу. Вони йому кажуть: — Лучче нам його ніколи не бачити, як віддати тобі яйце-райце.
  11. Даси те, що без тебе стало дома? А він каже: — Дам!
  12. Почали вони вдвох утікати. Біжать та й біжать.
  13. А голуб каже: — Забув, забув!
  14. — Як візьмеш мене за жінку, то я тобі все зроблю так, як змія казала.
  15. — Щоб ти оту гору розкопав, і щоб туди Дніпро йшов, а коло того Дніпра побудуй комори: щоб байдаки туди приставали, й щоб ти ту пшеницю продав на байдаки.
  16. А орел бачить, що то лихо, сидить на дереві і не злітає. Коли тут іде стрілець, бачить, що орел сидить на дереві, як націлиться на нього.
  17. Поцілував і дитину дядькову. Як поцілував, так і забув за ту дівку.
  18. — Оце вже не жарти: хто його знає, як того золотого зайця зловити.
  19. Зроби мені троє діл та й підеш собі додому, а як не зробиш, то я тебе з'їм!
  20. Погородив він загороди великі, розбив те яйце, випустив скот і забагатів.
  21. — Бачив одного ченця, коло монастиря ходив; як я його питався, то він сказав, що бігли тоді, як оцей монастир роблено, але тому монастиреві уже років сто, а їх учора не стало.
  22. Тільки не розбивай ніде на дорозі, а як прийдеш додому, то погороди загороди великі, а тоді його і розіб'єш.
  23. — Ба, ні: виходила баба стара та спиталась мене, чого я тут шукаю, а я сказав, що золотого зайця.
  24. От пішла дочка змії до того лугу та як свисне: той луг тріщить, лущить — на тім місці ореться, пшениця сіється… — до світу спекла паляницю, дала йому.