Казка "Ох"

This bingo card has a free space and 24 words: Колись-то давно, не з моєї пам’яті, мабуть, ще й бать- ків і дідів наших не було на світі, жив собі убогий чоловік з жінкою, а в них був одним один син, та й той не такий як треба: таке ледащо той одинчик, що Господи!, — Найми, — каже Ох, — у мене, я його навчу. Тільки з такою умовою: як вибуде рік та прийдеш за ним, то коли впізнаєш його — бери, а не впізнаєш — ще рік служитиме в мене!, Йди, — каже, — впізнавай! — Увів його в кошару — аж там самі барани, один в один. Чоловік впізнавав-впізна- вав — не впізнав., Слухай же, — каже дід. — Як прийдеш до Оха, він тобі випустить голубів, то ти не бери ніякого голуба, тіль- ки бери того, що не їстиме, а сам собі під грушею сидітиме та обскубуватиметься. То твій син!, Не журіться, тату, все гаразд буде. Глядіть, — каже, — тут полюватимуть за лисицями паничі, то я пе- рекинусь хортом та піймаю лисицю. Паничі мене купува- тимуть у вас, то ви мене продайте за триста карбованців, тільки продавайте без ретязя. От у, Порадились, батько й оддав його у кравці вчитись. От він там побув днів зо три та й утік; заліз на піч — знову просом пересипається. Батько його побив добре, вилаяв, оддав до шевця шевству вчитись. Так він і звідтіля втік., Наймит пішов. Чи рубав, чи не рубав, та ліг на дрівця й заснув. Приходить Ох — аж він спить. Він звелів на- носити дров, поклав на дрова зв’язаного наймита, підпа- лив дрова., От всі голуби їдять пшеницю, а один сидить під гру- шею, сам собі надувся та обскубується. Чоловік і каже: — Ось мій син! — Ну, вгадав! Коли так, то бери., Ну, бери всі гроші, давай хорта. — Одлічили гроші, взяли хорта — давай полювать. Випустили того хорта зно- ву на лисицю. Він як погнав лисицю, то погнав аж у ліс, та перекинувся парубком і знову прийшов до батька, От йдуть полем, паничі випустили сокола на перепе- ла; так сокіл женеться, а перепел тікає: сокіл не дожене, перепел не втече. Син перекинувся соколом, так одразу й насів на того перепела. Паничі побачили., Чоловік і пішов за Охом. Приходить до його хати. Ох виніс мірку проса, висипав — набігло півнів! — Ну, пізнавай, — каже Ох, — де твій син., Поторгувались, продав за триста карбованців. От пани- чі пустили того сокола за перепелицею, а він як полетів та й полетів у ліс, там перекинувся парубком і знову при- йшов до батька., Постійте, тату, ще буде. Як будемо, — каже, — іти через ярмарок, то я перекинусь конем, а ви мене прода- вайте: дадуть вам за мене тисячу карбованців; тільки про- давайте без недоуздка., Чоловік подумав: недоуздок яких там три гривні вар- тий, а циган дає п’ять карбованців. Взяв і оддав. Чоловік пішов, взявши гроші, додому, а циган — на коня та й по- їхав. А то не циган, то Ох перекинувся циганом., От в обідню пору бере Ох того коня за повід, веде до водо- пою, до річки. Тільки що привів до річки, а той кінь нахилився пить — та й перекинувся оку- нем, та й поплив., А це підпливає окунь до берега — аж там царівна шмат- тя пере. Окунь перекинувся гранатовим перснем у золо- тій оправі. Царівна й побачила та й підняла той перстень з води., Ох знову звелів дрова рубати, той знов заснув. Ох під- палив дрова, наймита спалив, попілець по вітру розвіяв, вуглину сприснув живущою водою — наймит знов ожив і став такий гарний, що нема кращого!, Уже йому, може, років із двадцять, а він усе на печі сидить — ніколи й не злазить; як пода- дуть їсти, то й їсть, а не подадуть, то й так обходиться..., Покликали її. Ох як узявсь її просить, щоб оддала, бо йому, каже, і на світі не жить, як не привезе того персня! Так вона не оддає, та й годі!, Ну, коли так, — каже царівна, — то щоб ні тобі, ні мені! — та й кинула той пер- стень на землю... Той перстень і розсипався пшоном — так і порозкочувалось воно по всій хаті., А одна пшонина закотилася під ноги царівні, — він тієї пшонини і не з’їв. Як поклював, — та у вікно й вилетів собі геть та й полетів собі..., Цар довго морщився, що за простого парубка оддає свою дочку. А далі порадилися — та взяли та й подружи- ли їх, та таке весілля справляли, що ввесь мир скликали., А з тієї пшонини та перекинувся парубок — і такий гарний, що царівна як побачила так і закохалася одразу. and Я, — каже дідок, — лі- совий цар Ох. Чого ти мене кликав?.

More like this:

Казка "Яйце-райце" | Пан Журден | хуйня про Берні | Бінго "Підписка на Володимира" | Геніальні тейки Сані