Казка "Ох" - Call List

(Print) Use this randomly generated list as your call list when playing the game. There is no need to say the BINGO column name. Place some kind of mark (like an X, a checkmark, a dot, tally mark, etc) on each cell as you announce it, to keep track. You can also cut out each item, place them in a bag and pull words from the bag.

1. Постійте, тату, ще буде. Як будемо, — каже, — іти через ярмарок, то я перекинусь конем, а ви мене прода- вайте: дадуть вам за мене тисячу карбованців; тільки про- давайте без недоуздка.
2. Слухай же, — каже дід. — Як прийдеш до Оха, він тобі випустить голубів, то ти не бери ніякого голуба, тіль- ки бери того, що не їстиме, а сам собі під грушею сидітиме та обскубуватиметься. То твій син!
3. Чоловік і пішов за Охом. Приходить до його хати. Ох виніс мірку проса, висипав — набігло півнів! — Ну, пізнавай, — каже Ох, — де твій син.
4. Чоловік подумав: недоуздок яких там три гривні вар- тий, а циган дає п’ять карбованців. Взяв і оддав. Чоловік пішов, взявши гроші, додому, а циган — на коня та й по- їхав. А то не циган, то Ох перекинувся циганом.
5. От йдуть полем, паничі випустили сокола на перепе- ла; так сокіл женеться, а перепел тікає: сокіл не дожене, перепел не втече. Син перекинувся соколом, так одразу й насів на того перепела. Паничі побачили.
6. — Найми, — каже Ох, — у мене, я його навчу. Тільки з такою умовою: як вибуде рік та прийдеш за ним, то коли впізнаєш його — бери, а не впізнаєш — ще рік служитиме в мене!
7. Ох знову звелів дрова рубати, той знов заснув. Ох під- палив дрова, наймита спалив, попілець по вітру розвіяв, вуглину сприснув живущою водою — наймит знов ожив і став такий гарний, що нема кращого!
8. Уже йому, може, років із двадцять, а він усе на печі сидить — ніколи й не злазить; як пода- дуть їсти, то й їсть, а не подадуть, то й так обходиться...
9. Не журіться, тату, все гаразд буде. Глядіть, — каже, — тут полюватимуть за лисицями паничі, то я пе- рекинусь хортом та піймаю лисицю. Паничі мене купува- тимуть у вас, то ви мене продайте за триста карбованців, тільки продавайте без ретязя. От у
10. А з тієї пшонини та перекинувся парубок — і такий гарний, що царівна як побачила так і закохалася одразу.
11. Ну, бери всі гроші, давай хорта. — Одлічили гроші, взяли хорта — давай полювать. Випустили того хорта зно- ву на лисицю. Він як погнав лисицю, то погнав аж у ліс, та перекинувся парубком і знову прийшов до батька
12. Поторгувались, продав за триста карбованців. От пани- чі пустили того сокола за перепелицею, а він як полетів та й полетів у ліс, там перекинувся парубком і знову при- йшов до батька.
13. А одна пшонина закотилася під ноги царівні, — він тієї пшонини і не з’їв. Як поклював, — та у вікно й вилетів собі геть та й полетів собі...
14. Цар довго морщився, що за простого парубка оддає свою дочку. А далі порадилися — та взяли та й подружи- ли їх, та таке весілля справляли, що ввесь мир скликали.
15. Покликали її. Ох як узявсь її просить, щоб оддала, бо йому, каже, і на світі не жить, як не привезе того персня! Так вона не оддає, та й годі!
16. Наймит пішов. Чи рубав, чи не рубав, та ліг на дрівця й заснув. Приходить Ох — аж він спить. Він звелів на- носити дров, поклав на дрова зв’язаного наймита, підпа- лив дрова.
17. От в обідню пору бере Ох того коня за повід, веде до водо- пою, до річки. Тільки що привів до річки, а той кінь нахилився пить — та й перекинувся оку- нем, та й поплив.
18. Ну, коли так, — каже царівна, — то щоб ні тобі, ні мені! — та й кинула той пер- стень на землю... Той перстень і розсипався пшоном — так і порозкочувалось воно по всій хаті.
19. Колись-то давно, не з моєї пам’яті, мабуть, ще й бать- ків і дідів наших не було на світі, жив собі убогий чоловік з жінкою, а в них був одним один син, та й той не такий як треба: таке ледащо той одинчик, що Господи!
20. А це підпливає окунь до берега — аж там царівна шмат- тя пере. Окунь перекинувся гранатовим перснем у золо- тій оправі. Царівна й побачила та й підняла той перстень з води.
21. Йди, — каже, — впізнавай! — Увів його в кошару — аж там самі барани, один в один. Чоловік впізнавав-впізна- вав — не впізнав.
22. От всі голуби їдять пшеницю, а один сидить під гру- шею, сам собі надувся та обскубується. Чоловік і каже: — Ось мій син! — Ну, вгадав! Коли так, то бери.
23. Я, — каже дідок, — лі- совий цар Ох. Чого ти мене кликав?
24. Порадились, батько й оддав його у кравці вчитись. От він там побув днів зо три та й утік; заліз на піч — знову просом пересипається. Батько його побив добре, вилаяв, оддав до шевця шевству вчитись. Так він і звідтіля втік.